Закон права людини

Права людини за Конституцією України

«10 грудня кожного року в країні відзначається День прав людини – присвячений проголошенню Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини. З цієї нагоди проводяться обговорення на тему: « Реалізація і захист прав людини».

В Конституції України розділ II висвітлює, питання , пов’язані з гарантією та захистом прав, свобод та обов’язками громадянина. До складу розділу входить 47 статтей.

Основними правами та обов’язками є:

-.Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

— Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

— Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

— Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

— Кожна людина має невід’ємне право: на життя;. на повагу до його гідності; на свободу та особисту недоторканність. Кожному гарантується недоторканність житла.

— Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

— Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

— Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей; утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій,

— Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

— Кожен має право: володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

— Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

— Кожен має право на житло; на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; на освіту.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право на правову допомогу.

Кожен зобов’язаний: не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. — сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. — Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У 2013 році до Високопільського районного суду позовні заяви від громадян району, щодо порушення прав та свобод громадян не надходили і судом не розглядались.

ДЛЯ КОГО ЗАКОН НЕ ПИСАН

Ажиотаж вокруг президентских выборов нарас-тает. У многих свежи еще мало приятные воспомина-ния о предыдущих выборах, в Верховную Раду и местные советы, которые прошли далеко не без-упречно. Многие из нынешних претендентов на пост главы нашего государства уже заявили о возможной фальсификации выборов. Определенные основания для таких заявлений есть. По предварительным итогам фор-мирования территориальных избирательных комиссий 80 из них (31,4%) возглавили представители Л. Кучмы, тогда как сторонники А.Мороза, Е.Марчука, А.Ткаченко и В.Олийныка (вместе взятых) возглавят лишь 52 комиссии (всего же их 255). Искусственно создается ситуация в пользу ныне действующего Президента.

Аналогичная ситуация и с ведением предвы-борной агитации. В нарушение ст. 33 Закона Украины «О выборах Президента Украины», принятого в марте 1999 г., государственные телерадиокомпании, печат-ные средства массовой информации ведут неприкрытую агитацию за Л.Кучму, не только попирая интересы других кандидатов, но и подбрасывая «компромат» на них. Предпринимаются попытки дискредитировать дру-гих претендентов на президентский пост в глазах об-щественности и широкого круга потенциальных изби-рателей.

Не отстают в стремлении засвидетельствовать Леониду Даниловичу свои верноподданические чувства и государственные чиновники, которые тоже, ничуть не стесняясь, точно так же нарушают упомянутый выше закон. К примеру, в газете Одесского горсовета «Одесский вестник» еще 29 мая было опубликовано интервью с губернатором Одесской области С.Грине-вецким, который, даже не дожидаясь официальной регистрации Л.Кучмы в качестве кандидата на пре-зидентских выборах, заявил, что именно за него будет голосоватть, а заодно, походя охаял других возможных претендентов.

В том же «Одесском вестнике» от 17 июля уже мэр Одессы Р.Боделан, получивший власть в городе, по сути, не в результате законных выборов, а после пере-ворота, осуществленного по президентскому указу, в своем интервью, достаточно красноречиво озаглавленном («Человек, который хочет нам добра»), посвященном «дорогому Леониду Даниловичу», заявляет, что это «самый подготовленный» для президентской должности человек и т.д. и т.п.

Помпезное празднование «Дня города» в Одессе, прошедшее в первых числах сентября, тоже проходило «под знаком Кучмы», который специально приехал на это, в общем-то заурядное мероприятие, превращенное в его предвыборное шоу. В то же время местные власти создают препятствия для встреч других кандидатов на пост Президента с избирателями как в Одессе, так и в других местах.

Подобных примеров — бессчетное количество. Есть и значительно худшие, когда сторонников тех или иных кандидатов увольняют с работы, подвергают пре-следованиям.

В то же время Л.Кучма назвал «абсолютно аб-сурдными» утверждения о возможности серьезных кадровых перестановок в случае его переизбрания на новый срок. По его мнению, сегодня на уровне областей созданы «дееспособные команды», которым под силу решать социально-экономические проблемы. Как решаются у нас эти проблемы, мы чувствуем по виткам инфляции. Но подобное заявление в период избира-тельной кампании есть ни что иное, как прямой подкуп госчиновников.

Так можем ли мы думать о том, что нас ожидают честные выборы?

Кому закон не писан?

А не писан он для городского головы г.Конотопа пана Василенко, его заместителя Шулик Т.Т., начальника управления социальной защиты Бурина Н.И. и, обеспечивающей правовую поддержку беззакония, заведующей юридическим отделом Охрименко Е.А.

Право человека на участие в общественной деятельности, создании общественных организаций и работа в них является международно признанным правом, закрепленным в Конституции Украины и Законе «Об объединениях граждан».

Для реализации и защиты своих прав группа жителей г.Конотопа, создали в июле 1998 года Конотопскую городскую организацию инвалидов. В соответствии с требованиями Закона «Об объединениях граждан», чтобы зарегистрироваться как местная ячейка всеукраинского Союза организаций инвалидов Украины, мы, прежде всего, стали коллективным членом Сумской областной организации инвалидов. В июле 1998 года мы представили исполкому документы, соответствующие требованиям Положения «О порядке легализации объединений граждан».

С этого момента должностные лица начинают лихорадочную деятельность по реанимации бездействующего с 1992 года городского общества инвалидов, которое никогда не входило в Союз организаций инвалидов Украины. Исполком принимает вопиюще противозаконное решение об изучении целесообразности существования в городе двух организаций инвалидов.

Дальше — больше. Чтобы уничтожить нашу организацию, исполком содействует городскому обществу инвалидов в его реорганизации и перерегистрации, причем, проводит это с грубыми нарушениями устава этой организации и Закона «Об объединениях граждан». Зная, что у этого общества нет документов, подтверждающих его членство в областной организации инвалидов, без которых невозможно зарегистрировать его как организацию, являющейся первичной ячейкой Союза организаций инвалидов Украины, исполком и не потребовал эти документы. Исполкомом были инициированы объединительные мероприятия, на которых, полностью игнорируя демократические нормы, были сделаны попытки навязать удобное для исполкома руководство будущей организацией. Мы на это согласиться не могли. Тогда исполком, имея поданные нами на регистрацию документы, принимает решение провести конференцию по созданию общественного объединения под нашим названием. 3 сентября 1998 года издается распоряжение исполкома, подписанное Шулик Т.Т., обязывающее всех руководителей крупных предприятий города создать первичные организации инвалидов и направить делегатов на конференцию, которая состоялась 9 сентября. Естественно мы такого приглашения не получили, а когда мы все же пришли, то членов нашей организации господин Бурин и нанятая им охрана в зал не допустили. 10 сентября руководство вновь созданного общественного объединения сдало документы на регистрацию и они были приняты со всеми мыслимыми и немыслимыми нарушениями норм положения «О легализации объединений граждан»: подписи учредителей не заверены нотариально, не приложены нотариально удостоверенные копии устава и свидетельства о регистрации областной организации инвалидов. 11 сентября исполком принимает решение о регистрации этого общества, а 30 сентября на заседании исполкома нам было отказано в регистрации, так как ранее уже была зарегистрирована организация под таким же названием. Несмотря на то, что мы письменно просили пригласить нас на заседание исполкома, этого сделано не было.

Мы обращались за помощью во многие официальные инстанции, к народным депутатам, в Кабинет министров, но результатов никаких нет, поэтому мы вынуждены защищать свои интересы сами.

Вызывает удивление позиция Управления юстиции, занятая им во время проверки наших жалоб. Степень серьезности проверок, оказывается, зависит от силы нажима вышестоящих инстанций.

Так, в ответе на жалобу за №П-847-02-10 от 01.10.98 сообщается, что нарушений не обнаружено, а в письме от 30.03.99 на имя заместителя председателя Сумской областной государственной администрации (продублировано им Уполномоченному Верховной Рады по правам человека) уже излагаются практически все факты, описанные выше. Областная администрация мер по восстановлению справедливости не принимает, ограничившись констатацией фактов.

Вызывает недоумение и то, что администрацией всех уровней фактически поощряются чиновники, нарушающие права граждан. Шулик, например, стала первым заместителем городского головы, а сам городской голова готовится к назначению на работу в Киев, в Администрацию Президента.

Смотрите так же:

  • Федеральный закон о муниципальной службе в российской федерации Законодательная база Российской Федерации Бесплатная консультация Федеральное законодательство Главная ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН от 02.03.2007 N 25-ФЗ (ред. от 21.10.2011) "О МУНИЦИПАЛЬНОЙ СЛУЖБЕ В РОССИЙСКОЙ […]
  • Закон о бесплатном предоставлении земельных участков в собственность 2018 Закон о бесплатном предоставлении земельных участков в собственность 2018 Многодетным семьям - земля бесплатно и в собственность - 02.03.2018 Фракция «Единая Россия» разработала законопроект о […]
  • Приказ минрегиона от 15022011 47 Приказ Министерства регионального развития РФ от 15 февраля 2011 г. N 47 "Об утверждении Методических указаний по расчету тарифов и надбавок в сфере деятельности организаций коммунального комплекса" Приказ Министерства […]
  • Лица имеющие право на получение пенсии по старости Перечень лиц, имеющих право на досрочное получение пенсии по старости, может быть скорректирован В России могут быть уточнены условия досрочного назначения пенсии и перечень лиц, имеющих право на ее получение. […]
  • Допрос свидетеля по ходатайству защиты Право стороны защиты на заявление ходатайств по УПК РФ не подлежит ограничению. Статьи по предмету Уголовный процесс ПРАВО СТОРОНЫ ЗАЩИТЫ НА ЗАЯВЛЕНИЕ ХОДАТАЙСТВ ПО УПК РФ НЕ ПОДЛЕЖИТ ОГРАНИЧЕНИЮ Право на заявления и […]
  • 777 приказ фсин Приказ Федеральной службы исполнения наказаний от 17 декабря 2013 г. N 777 "Об организации планирования в учреждениях и органах уголовно-исполнительной системы" Приказ Федеральной службы исполнения наказаний от 17 […]

Проблема соблюдения прав человека упирается, прежде всего, в правовой нигилизм чиновничества, сформированный еще в советский период, и хорошо усвоивший принцип: «закон, что дышло.»

Молодежь, поступающая на работу в государственные органы, очень быстро перенимает отрицательные черты своих наставников и тоже начинает смотреть на рядовых граждан, как на серую массу. В этих условиях, как никогда, должна активизироваться деятельность правозащитных организаций. По всей видимости необходимо принятие закона, в котором должно быть четко определено право правозащитных организаций высказывать свое мнение при решении кадровых вопросов в местных администрациях различных уровней.

Особое внимание необходимо уделить деятельности судов. Их деятельность необходимо поставить под контроль общественности и средств массовой информации, как это сделано в Польше.

Конституція України — Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частину другу статті 59 виключено

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Опубликовано / Май 27, 2018
Рубрики:
Блог